Літаком дуже задоволений. Дуже легкий, площа крила з елеронами велика - планує чудово. Трішки заднє центрування, треба ніс навантажувати. І до весни на симуляторі освоїти фігури вищого пілотажу.
Надивився всіляких відео на youtube з процесом будування різних літаків з пінокартону типу "depron". Так захотілось і собі щось подібне зробити. Бо як видно з відео, матеріал "depron" дуже цікавий і дозволяє робити літаки дуже швидко. Вибір впав на літак для гонок і повітряних боїв Fan Bat. Завантажив креслення, роздрукував, склеїв до купи.
Купив лист пінокартону тут товщиною 5мм, розмір 1400ммХ1000мм . Вистачить на два літака плюс на запчастини в разі аварії.
Коли шукав відео процесу збирання літака Fan Bat, випадково натрапив на подібний літак, а точніше його модифікацію, Bloody Wonder від Flite Test. Глянувши на креслення і процес збирання, я вирішив робити таки Bloody Wonder від Flite Test. В цьому літаку є дуже значні переваги. Це і профіль крила з більшою підйомною силою і моторама з електронним начинням, яка знімається. І два сервопривода, що дозволяє використати трьох канальний приймач. В мене як раз такий лежав без діла. Те що треба.
Завантажив перший лист і другий лист креслень Bloody Wonder. Друкувати треба як афішу з мітками кутів, масштаб 100%. Склеїти до купи аркуші. Вирізати всі деталі. Перенести на пінокартон. Розкроїти пінокартон по шаблонам. І вперед збирати по цьому відео:
Сам літак зробив за один вечір, близько чотирьох годин.
Обладнав електронікою на наступний день.
Треба якесь шасі придумати, бо немає як сідати, а в руку ловити я ще не вмію. Ті що на світлині закороткі, гвинт об землю чиркає.
І зразу ж облітав його. Спочатку хід елеронів і руля висоти не обмежував, а зробив тільки експоненту на 50%. Але при таких налаштуваннях літак дуже вертлявий. Важко було керувати. Облітав з новими налаштуваннями. Обмежив рух елеронів та руля висоти в межах 30%. Потужність двигуна на 50%. Літаю плавно. Робив вже петлю та крутив бочку . Як двигун на повну потужність, то летить вертикально догори як переляканий :)
Хрести на крилах, то козацькі хрести, або прапор Волині :)
Колись, дуже давно, коли я ходив до школи в клас 6-7, це 1986-1987. Переробив з фабричного "Планетоходу"
, яким можна керувати за допомоги пульта, що на дротах, радіокерований "Планетохід" з однією командою. Коли тиснеш на кнопку передавача, вимикається один двигун і "Планетохід" повертає. Ото і все. На той час це максимум що я міг зробити. А мрія була зробити радіокерований літак. На той час це було не реально по технічним і матеріальним причинам.
Декілька років назад був учасником "Першого Відкритого Кубка Києва" по картонним моделям-копіям. Зі мною пішов брат і його колега, і сусід, Дмитро, просто подивитись, як глядачі. Після конкурсу поїхали до брата на вечерю і Дмитро був з нами. Дмитро, розповів, що захоплюється радіокерованими літаками. Пішли до нього в гості, він все показав і розказав. Я дуже зацікавився, але не накинувся зразу теж робити літаки. Ідею виношував два роки.
І коли "дозрів" почав скуповувати потрібну апаратуру, шукати інформацію, обирати першу модель, скуповувати матеріал і таке інше. Першу закупівлю зробив ще навесні 2013 року в інтернет-магазині "ХобіКінг". А перший політ здійснив вже аж 29 вересня 2013 року.
По порадам приятеля Дмитра і на форумі "Моделка" вирішив будувати літак-тренер "Стрімкий" простий як в будуванні так і в керуванні. Якраз те що треба для махрового новачка.
Поки поступово складав літак, тренувався літати на симуляторі "AeroFly Professional Deluxe". Завантажити можна на просторах інтернету.
Трішки світлин мого літака
Склеювання центроплану і крил.
Примірювання хвостової частини до центроплану.
Повністю готовий до польоту.
Відео-огляд літака
Перші "політушки". Сам політ майже не видно.
Перший запуск з руки я попросив зробити одного чоловіка, що вже був на "політушках" і літав на своєму літаку. Але стався нещасний випадок і гвинтом поранило сильно руку йому. Дуже шкода що так сталось.
Не зважаючи на те, другий запуск, вже інший досвідчений "літун" Олександр, який взявся мені допомогти, пройшов дуже вдало. І я сам політав непогано і ідеально сів літаком. Що для першого разу досить не погано. Але другий політ, склався не вдало. Мабуть я уявив себе мегакрутим пілотом і при спробі зробити "бочку" літак завалило в "моркву" і він розбився на друзочки. Вся електроніка залишилась цілою.
Розбитий літак.
Але я не дуже розстроївся. За два дні вже відновив літак. При нагоді знову політаю. Вже сподіваюсь на свою обачність і набутий досвід. І літак послужить мені довго.
Це те що залишилось від старого, розбитого Стрімкого. І піде як донорські частини на новий.
Ось він, відновлений літак.
Відновлений "Стрімкий" готовий до польоту.
Політ (зліт - посадка) "Стрімкого"
30.10.2013
Придумав як транспортувати літак на велосипеді.
Поєднав покатушку з політушкою.
Зробив пікнік.
Відлітав на одному акумуляторі 25 хвилин. Поміняв акумулятор і при запуску гвинтом вдарило по пальцю. Палець поранений, моторама окремо. Зібрався і поїхав додому ремонтувати літак і заживляти палець.
Трапилась зі мною така смішна історія, хоч в кіно вставляй. З роботи додому і навпаки добираюсь звичайним кроскантрійним велосипедом. Нічого особливого. Багажник, велорюкзак на багажнику.
Було це коли я був з нічної зміни у вихідний день. Спочатку поїхав на "Курчатовський" ринок по всілякий побутово-садовий дріб'язок. Потім ще поїхав на "Метеор" радіоринок. Бейдався аж до обіду. Їду вже додому, по добре знаному маршруту. Заморений, хочу спати. До рами прив'язані рейки, велорюкзак напханий покупками. Такий собі колхозний варіант. Ледве пхну. Так мене лінощі розбирають, що їду близько 15 км/год іноді трішки швидше.
Їду по набережній і обганяє мене шосер (велосипедист на шосейному велосибеді), їде дуже швидко. Коли обганяв, кинув мені - "Привіт!". Я відповів йому тим же ж. Він собі поїхав вперед, а я пригальмовую на пішохідному переході і пішки переходжу широченну дорогу, та підіймаюсь на "Кайдацький" міст і їду вже по мосту. Десь посередині мосту обганяє знову той шосер. Вже мовчки проїхав і зник з очей. Мабуть поїхав, як автомобілем їздять, подумав я. А сам потихеньку доїжджаю до зрізки, пірнаю під міст і по бетонці мимо кладовища виринаю вже на вул. Широка і їду собі мимо базару. А ж тут чую повний відчаю вигук - "Шановний!!! Як таке може бути? Я вас третій раз обганяю!!!". Розговорились. Він розказав, що їде на побачення до дівчини, що дорогу знає тільки, як їздить маршрутка. Я йому розповів про короткий шлях. Посміялись. Та й знову, він вперед, а я собі потрохи їду. Вже близько до свого села, я пробив передню колесо, та вже йшов до дому пішки. Як раптом з кущів чую - "Що трапилось?" - від того ж шосера. Кажу - "Пробив колесо, вже майже вдома". А він квіти там собі рвав.
На фінал він мене ще пішохідного обігнав, я вже про себе посміявся. Ото і в житті так - хтось вкручує, що є сили, потіє. А хтось знає шлях "городами" :-)))
Коли мій старенький HTC HD2 вже попросився на пенсію, я вирішив придбати чудо китайського смартпрому ZOPO C2. І поки моє замовлення йде, я щоб бути в курсі подій і тримати ніс за вітром, підписався на форумі на відповідну тему по цьому смартфону. І читаю в темі, що росіяни, якось дуже близько до серця беруть назву фірми виробника ZOPO. То соромляться з-за цього купувати смартфон, попри те що все інше сподобалось. То питають як придумати, щоб прикрити той логотип ZOPO.
А я собі не те дивлюсь і не розумію в чому фішка? Що там такого? Бо в мене ніяких негативних асоціацій не виникає. Аж потім зрозумів, як би виробник був якийсь там DUPO, то мабуть я теж би гидував таке купувати. А так хай російські гаджетомани почуваються ніяково :-)
Придумка ПВДшки не моя. Був рядовим учасником велопоходу вихідного дня.
Зібрались близько 8 години ранку біля розвилки запорізьке шосе - аеропорт.
Зупинились, щоб всі підтягнулись і звіриться з мапою.
Як виявилось ми їхали не просто так, а серед нас було декілька прихильників геокешенгу, тому їхали ми до Запоріжжя відвідуючи схованки. Я на той час про таке не знав взагалі. Першою схованкою була "катерининська миля".
Друга схованка біля території дитячого оздоровчого табору.
Налаштування вильоту пташки.
І всі разом.
Далі поїхали до капища в лісочку.
Там теж була схованка.
Залишили написочку, хто був, що взяли, що поклали, в спеціально навчений журнал.
Трішки краєвидів по дорозі до місця форсування р.Дніпро біля с.Війскове під час ДСВ.
Зупинились біля магазину, щоб перекусити. Зображаємо неймовірну втому :-)
Потім ще трішки проїхали і доїхали до Запоріжжя. Заїхали в магазин, закупились на ночівлю і поїхали на острів Хортиця. Вже було не до фотографування. Знайшли пристойне місце для ночівлі. Вечеря.
Назад
Після ночі завжди настає ранок. І сніданок.
На зворотньому шляху, додому, їхали вже по трасі і заїхали по дорозі в дуже цікаве місце. Як на мене, найцікавіше, кладовище мертвих літаків:
