Велопохід Дніпропетровськ - Київ

Велопохід Дніпропетровськ - Київ

Дата: 8 - 12 вересня 2009

Учасники: Андрій

Дистанція: 650 км

Перший день 8.09.2009

Виїхав не дуже рано, вже було сонячно і тепло. О 9 годині 40 хвилин вже був у Дніпродзержинську біля дамби.

Подивився на Дніпродзержинське водосховище.

На танк. Моє захоплення в моделюванні. На жаль, на постаментах стоять виключно Т-34/85. 

Далі зустрів гармату на такій собі 
"висоті". Де табличка зазначала таке: "В цьому районі в вересні 1943 року війська 46 армії III Українського фронту форсували річку Дніпро і заволоділи Аульским плацдармом, розгорнули успішні бойові дії по звільненню правобережної України від німецько-фашиських загарбників". 









Далі канал Дніпро - Донбас.

Потім, навпроти кар'єру, кам'яне яєчко.

Доїхав до села Вільхуватка, де місцеві вважають, що село має назву Вільховатка і зробили виправлення.

В цьому селі колись працював вітряк. Тепер його використовують птахи, як постамент для гнізда.

О 15 годині доїхав до річки Ворскла, що на Полтавщині.

У Світлогірську перший і єдиний раз за похід проколов камеру. Зупинився на ремонт. Пляхани на задньому плані, то не я :-)

Десь по дорозі зустрів коника, так гарно стояв коник серед поля і грива розвивалась за вітром. Не втримався, щоб не кляцнути.

Вже почало сідати сонце і треба було шукати місце для ночівлі. Поблизу села Богдано-Бригадіровка був ліс і недалеко річка Дніпро. Хотів знайти в лісових хащах вихід до річки, блукав-блукав, так і не знайшов, зморений і покусаний комарами трохи зайшов в хащі, щоб з дороги не було видно мене. Перша ночівля

Було страшнувато - все ж таки ліс. І дуже не зручно готувати вечерю - комарі мною вечеряли несамовито. На швидку зробив їдло і рятуватись від комарів до намету.

Другий день 9.09.2009

Ранком, поснідавши і зібравши речі швидко доїхав до міста Комсомольск. Місто молоде всього 52 роки йому. Розрослось навколо кар'єру по добуду металу і тут же ж завод в тему.

Сучасні "витвори мистецтва". Справжній кіт сидить, як той, що пам'ятник . З котом не домовлявся :-)

Трохи покатався по їхньому парку, є в них такий собор.

Потім поїхав до меморіалу, де знаходились, аж три панцерника.

Пофоткався з ними. ИСУ-152 мене дуже вразив. Взяв собі на олівець, що обов'язково собі зроблю таку модель для колекції. До речі, таки зробив і на Київському відкритому кубку по картонному моделюванні взяв бронзу за свою модель ИСУ-152.

Після Комсомольску невдовзі доїхав і до Кременчука, де зустрів одного велогона, який люб'язно склав мені компанію до Світловодська, де він мешкає.


Подивився на Кременчуцьку ГЕС.

Тут, у Світловодську, я попрощався з своїм випадковим попутником і поїхав вже правим берегом Дніпра.

Від'їхав від Світловодська на гору по довгому підйому і кинув оком назад - гарно.

   Правий берег вітав мене карколомними, швидкими спусками, та нудними, повільними підйомами.

 Їду далі, вздовж дороги поле, степ і Кременчуцьке водосховище - воно вражає своїми розмірами. Помічаю серед степу малопомітну стежку в напрямку водосховища прямесенько в хащі. Поїхав перевірити. Доїхавши до води, я трохи не очманів, від цього чудового, райського місця. Вирішив, все, я тут роблю ночівлю. Але про місце трохи згодом, бо треба було ще набрати води.

Добре що поруч було село Стецівка, де я набрав у якоїсь бабці в дворі води. І повернувся до того місця, де вирішив ночувати.
Це такий клаптик піщаного берегу, де попереду до обрію вода, а позаду крутезно-високий берег і непролазні хащі, як прижмуритись, то неначе на безлюдному острові. Друга ночівля

До обрію вода

Хоч на годиннику було ще 17:30 і до 20 години можна було ще пхати і пхати, але місце настільки мені сподобалось, що я собі зробив подарунок в вигляді такого собі курорту. Наготував собі смачної вечері, зателефонував всім своїм родичам, знайомим, щоб їх жаба задавила від заздрощів. Накупався досхочу. Шум хвиль, комарів немає, тепло і затишно - краса.








Дочекався захід сонця і спати.

День третій 10.09.2009

Ранком пробудив мене рибак на човні, який противно торохкотів мотором.

Зібрав речі, та й поїхав собі далі.
Доїхав до Чигирина, звернув на "Богданову гору", там і "Бастіон Дорошенка".

Постріляв з гармати.

З гори добре видно ліс - його багато. Але тітка екскурсовод казала, що це тільки 30 відсотків від того що було колись тут.

Походив по горі, завітав до музею, подививсь навкруги, час їхати далі.

Далі був Суботів.

Цей будиночок викликає в мене таке тепле і добре відчуття. Пам'ятаю у прабабці на селі був такий будиночок, але вікна не з рамою, а просто скло вбудоване в глиняний отвір в стіні. 

Потім поїхав до трьох криниць, тут же в Суботові.
Було дуже спекотно і треба було поповнити запаси води. Біля трьох криниць нікого не було. Я став на коліна перед джерелом і набрав води, а потім зняв шолом і нахилившись ще нижче до джерела вмив обличчя декілька раз. Коли встав, побачив що декілька людей, мабуть родина, стоять по заду мене. Я собі забрав пляшки з водою і пішов кріпити їх до багажнику. Озирнувся, а вони по черзі стають на коліна і вмивають обличчя собі. Мені так стало смішно, що я мабуть, ненароком започаткував тут таку традицію/ритуал.

Далі Медведівка і пам'ятник Залізняку.

Далі шлях пролягав лісовим масивом.

Вже на вечір доїхав я до Черкас. На ніч в місті залишатись не слід. Не в парку ж ночувати. Глянув на довжелезну переправу через Дніпро і поїхав з міста.

Трохи від'їхав від міста і побачив, як на зустріч до Черкас пхне велосипедист туристичної зовнішності :-) Махнув йому рукою, він під'їхав до мене і на чистій англійській до мене мовить. Я на жаль не володію англійською, а він мабуть не володів українською. Але все одно розпитали один у одного звідки і куди, та побажали один одному вдачі. Він їхав з Любляну до Сімферополя. Потім зовсім стемніло, я у світловідбиваючій  накидці, з фонариками, їду собі далі, по дві сторони ліс, страшно на темну в ліс їхати на стоянку. Тому їду не зупиняюсь і ось ліс скінчився, попереду місто Мошни і річка є тут. Ото я звернув до річки, та й розташувався на ночівлю. Було дуже тепло і не було комарів зовсім, то я ночував без палатки, а у спальнику просто неба. На ранок недорахувався однієї сосиськи, що залишив на сніданок, мабуть якийсь пес поцупив, бо залишив по собі ще й мій хліб весь погризений і в слині :-) Добре хоч мені не погриз вуха. Третя ночівля

День четвертий 11.09.2009

Ночував майже в Мошнах, тому вже з самого ранку було що подивитись.

Преображенська церква 1840 року

Табличка перед церквою розповідає про таке - Побудовано за проектом архітектора Дж. Торрічеллі. Храм базилікального типу з трансептом та гранчастими каплицями з північного і південного боків. Восьмигранне середохрестя вінчає велична, вишуканих обрисів баня. Подібні, але менші за обсягом бані підносяться над боковими виступами трансепта та вівтаря; зовсім маленькі бані - над капличками. Над притвором височіє струнка квадратна вежа-дзвіниця. Архітектурно-пластичне вирішення храму, побудоване на елементах готики і бароко, має романтичне забарвлення і відповідає тенденціям утвердження еклектизму в архітектурі того часу. На відміну від екстер'єру, інтер'єр храму стриманий, навіть аскетичний: каплиці завершуються конхами, нава має двосхиле перекриття, простір середохрестя обмежений горизонтальною площиною стелі.

Дерев'яний будинок лікаря. Побудований 1905р. Архітектор В. Городецький

Владіслав Лєшек Дезидерій Городецький (1863-1930р) - нащадок польського шляхетного роду, був не лише геніальним архітектором, а й мандрівником, літератором, авантюристом, містифікатором - наголошує табличка біля цього будинку.

Продовжую подорож. Далі запримітив вітрячок, як на вигляд, у доброму стані.

Та дяка жителів навколишніх сіл на честь осушення заплави річки Рось в 1914 році.

Далі м.Канев і поїзд-панцерник.

Човен з гарматою і зеніткою. 

Подививсь на Каневську греблю з шлюзом. Тут і скупався на міському пляжі.

Далі поїхав на Тарасову гору. Вклонитись Т.Шевченку.

Помилувався краєвидами праворуч...

...та ліворуч.

Далі, через дамбу, знову на лівий берег Дніпра.

Надвечір доїхав до Переяслів-Хмельницького, підкупив у магазині дещо з продуктів, та й виїхав з міста на ночівлю серед полів у лісосмузі, бо поблизу міста нічого кращого не знайшов, а далеко  від міста їхати не хотілось, бо тут дивитись не передивитись - дня мало. Четверта ночівля

День п'ятий 12.09.2009

Почав ранок з огляду моїх улюблених панцерників. Цей і повоювати не встиг мабуть, а бач, на постамент видерся :)

Гаубиця розмірами вражає.

 І в Переяславі теж є ІСУ-152.

Ну і я приєднуюсь до цієї присяги. Амінь.

Цю дзвіницю, Свято-Вознесенського собору 1776 року, в 1845 році змалював Т.Г.Шевченко

Походив по музеям, трохи повештався містом і поїхав до музею під відкритим небом народної архітектури і побуту. Там було на що подивитись. Дуже цікаво, провів там пів-дня. Декілька світлин звідти.

 Ну то вже з Переяславу поїхав до Києва через Бориспіль. Вже ніде не зупинявся і не фотографував нічого.

 Приїхав до брата, а там в душ і за стіл. На наступний день сходив ще до музею воєнної техніки. А ввечері на поїзд і додому до Дніпропетровську.