Кроскантрійщик та Шосер

Трапилась зі мною така смішна історія, хоч в кіно вставляй. З роботи додому і навпаки добираюсь звичайним кроскантрійним велосипедом. Нічого особливого. Багажник, велорюкзак на багажнику.

Було це коли я був з нічної зміни у вихідний день. Спочатку поїхав на "Курчатовський" ринок по всілякий побутово-садовий дріб'язок. Потім ще поїхав на "Метеор" радіоринок. Бейдався аж до обіду. Їду вже додому, по добре знаному маршруту. Заморений, хочу спати. До рами прив'язані рейки, велорюкзак напханий покупками. Такий собі колхозний варіант. Ледве пхну. Так мене лінощі розбирають, що їду близько 15 км/год іноді трішки швидше.
Їду по набережній і обганяє мене шосер (велосипедист на шосейному велосибеді), їде дуже швидко. Коли обганяв, кинув мені - "Привіт!". Я відповів йому тим же ж. Він собі поїхав вперед, а я пригальмовую на пішохідному переході і пішки переходжу широченну дорогу, та підіймаюсь на "Кайдацький" міст і їду вже по мосту. Десь посередині мосту обганяє знову той шосер. Вже мовчки проїхав і зник з очей. Мабуть поїхав, як автомобілем їздять, подумав я.  А сам потихеньку доїжджаю до зрізки, пірнаю під міст і по бетонці мимо кладовища виринаю вже на вул. Широка  і їду собі мимо базару. А ж тут чую повний відчаю вигук - "Шановний!!! Як таке може бути? Я вас третій раз обганяю!!!". Розговорились. Він розказав, що їде на побачення до дівчини, що дорогу знає тільки, як їздить маршрутка. Я йому розповів про короткий шлях. Посміялись. Та й знову, він вперед, а я собі потрохи їду. Вже близько до свого села, я пробив передню колесо, та вже йшов до дому пішки. Як раптом з кущів чую - "Що трапилось?" - від того ж шосера. Кажу - "Пробив колесо, вже майже вдома". А він квіти там собі рвав.
На фінал він мене ще пішохідного обігнав, я вже про себе посміявся. Ото і в житті так - хтось вкручує, що є сили, потіє. А хтось знає шлях "городами" :-)))